Доступні курси

У рамках курсу «Соціальне управління та менеджмент соціальних інституцій» забезпечується формування у майбутніх фахівців сучасного управлінського мислення та системи спеціальних знань у галузі соціального менеджменту, оволодіння вміннями та навичками розвитку соціальної організації на мікро- та макрорівнях управління, застосування методів управління соціальною підсистемою організації.

Мета вивчення дисципліни – освоєння студентами методологічних і методичних основ соціального менеджменту для використання в практиці управління для забезпечення розвитку соціальної організації на мікро- та макрорівнях.

Навчальна задача курсу полягає у: оцінюванні умов та факторів, що впливають на формування та розвиток системи соціального менеджменту та соціальних організацій; формуванні процесу моніторингу соціальних процесів і соціальностатистичної діагностики в суспільстві.

Результати навчання полягають у наступному:

•    дослідження процесів управління соціальними процесами та системної методології управління соціальними процесами;

•    розуміння ідеології та значення соціального партнерства в суспільстві; 

•    дослідження соціальних аспектів управління трудовим колективом, формування організаційної та управлінської.

Методи викладання: поєднання лекційних занять з семінарськими заняттями (семінари-обговорення, ділові ігри тощо). Всі методичні матеріали, задачі практичних, контрольних робіт, конспекти лекцій тощо розташовані на персональному сайті викладача та використовуються при навчанні.

Метою дисципліни є формування у студентів сучасного економічного мислення і системи спеціальних знань основних положень права соціального забезпечення України, законодавства про соціальний захист громадян в Україні, системи органів соціального забезпечення, принципів, форм та методів їх діяльності, видів соціального забезпечення та соціального захисту.

У результаті опанування програми дисципліни студент повинен відповідно ООП:

знати:

-    концептуальні засади державної політики в сфері соціального і гуманітарного розвитку;

-    особливості сучасних типів соціальних держав та класифікації моделей соціальної політики;

-    загальні тенденції соціальної політики європейських країн та їх корисність для України;

-    соціальні стандарти та нормативи, як європейські, так і вітчизняні;

-    сучасний стан соціального захисту та соціальної безпеки, соціальної і гуманітарної політики в Україні.

вміти: 

-      демонструвати розуміння сучасних проблем соціального і духовного розвитку суспільства та принципів формування управлінських рішень для розв’язання цих проблем в Україні; 

-      визначати моніторингові критерії ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо управління соціально-гуманітарним розвитком території; 

-      використовувати методи проектного аналізу для складання та реалізації програм соціального і гуманітарного розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях; 

-      здійснювати прогноз можливих наслідків реалізації соціальних програм на місцевому та (або) регіональному рівні на підставі використання сучасних інструментів та механізмів державного управління; 

-      розробляти проекти нормативних актів щодо соціально-економічних процесів на підставі економічних, політологічних, соціологічних теорій, а також результатів моніторингу, соціологічних досліджень, аналізу статистичних показників суспільного життя.

Методи викладання: лекції-бесіди, лекції-дискусії, лекції з розбором конкретних ситуацій, проблемні лекції, лекції із застосування зворотнього зв’язку, семінар-бесіда, семінар-обговорення, коментоване читання, диспут, дебати, мозковий штурм, дискусії, розв’язок задач, індивідуальні завдання. Всі методичні матеріали, задачі лабораторних, контрольних робіт, конспекти лекцій тощо розташовані на персональному сайті викладача та використовуються при навчанні.

Успішність самореалізації особистості в сучасних умовах залежить від готовності особистості до самостійної пізнавальної та дослідницької діяльності, безперервного навчання, вибудовування гнучкої траєкторії власного особистісного та професійного розвитку, володіння проектними технологіями. Виконанню даних умов сприяє соціальне проектування, спрямоване на «змістовні та структурні зміни в соціокультурному середовищі і в основних сферах життєдіяльності особистості, створення умов успішної самореалізації особистості за рахунок оптимізації її способу життя, форм і способів взаємодії з середовищем». Саме тому потрібна професійна підготовка фахівців з соціального забезпечення  до соціального проектування, оволодіння ними принципами та напрямами даної діяльності. Суспільством затребувані фахівці з соціального забезпечення, здатні до творчості, котрі вміють використовувати у своїй роботі інноваційні технології, володіють досвідом соціальної діяльності та соціального проектування. Вирішенню цих завдання сприяє курс „Соціальне проектування”. Навчальна дисципліна "Соціальне проектування" є вибірковою навчальною дисципліною та вивчається згідно з навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного ступеня "магістр"  спеціальності «Соціальне забезпечення» всіх форм навчання.

Мета викладання дисципліни: формування знань з методології, теорії методу і процесу, психології, методичного забезпечення науково-дослідної діяльності на рівні магістерських досліджень.

Завдання вивчення дисципліни: Теоретична підготовка з питань сутності понять і категорій методологій наукових досліджень; організації процесу наукового дослідження; застосування теоретичних та емпіричних методів дослідження; методик дослідження, їх змісту і принципів розробки; розробки етапів та форм процесу наукового дослідження; організації науково-дослідної роботи магістрів; специфіки наукового пізнання; змісту та структури процесу наукового дослідження; оформлення результатів наукових досліджень та впровадження їх у практику; визначення економічної ефективності наукових досліджень.

Курс «Методологія наукових досліджень» логічно пов'язаний з курсами філософії, філософії науки, філософії бізнесу, з економічними дисциплінами та з дисциплінами з проблем обліку та оподаткування. Так, в процесі викладання курсу «Методологія наукових досліджень» використовується матеріали і методики наукових досліджень, аналіз наукової літератури, бібліографічні огляди. Курс «Методологія наукових досліджень» дозволяє сформувати методологічну базу для проведення наукових пошуків і розробок.



Метою викладання навчальної дисципліни «Іноземна мова для ділового спілкування» є підготовка студентів до іншомовного спілкування, до розуміння комунікації як міжособистісного соціального процесу та виду соціально-необхідної діяльності; до усвідомлення важливої ролі комунікації у подальшій професійній діяльності, що передбачає наявність у них навичок у різноманітних видах мовної та мовленнєвої діяльності.

Основні завдання вивчення дисципліни «Іноземна мова для ділового спілкування»:

оволодіння особливостями ділового стилю як мовою професійного спілкування;

формування вмінь аналізувати характерні риси ділової англійської мови – точність, ясність, логічну послідовність;

оволодіння навичками написання документів, необхідних при працевлаштуванні;

формування вмінь та навичок структурного оформлення ділового листа;

оволодіння вміннями підготовки до проходження співбесіди при працевлаштуванні;

опанування основними формами ділового телефонного етикету;

оволодіння навичками мовної організації бізнес-подорожі, резервування білетів тощо;

оволодіння специфічними лексичними та граматичними конструкціями у межах тем, означених програмою.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студент повинен вміти:

1)   Застосовувати іноземні джерела при виконанні завдань науково-дослідної та прикладної діяльності, висловлюватися іноземною мовою, як усно, так і письмово.

2)   Володіти методами комунікації у застосуванні різних форм взаємодії та спільної діяльності.

3)   Проводити усний обмін інформацією в процесі повсякденних і ділових контактів (ділових зустрічей, нарад тощо) з метою отримання інформації, необхідної для вирішення завдань фахової діяльності.

4)   Робити записи, виписки, складати план тексту, письмове повідомлення, що відображає комунікативний намір ділового спрямування.

5)   Вести ділове спілкування, використовуючи фонові культурологічні та краєзнавчі знання.

6)   Читати та розуміти фахову іншомовну літературу; перекладати фахову літературу з іноземної мови на рідну мову та навпаки; будувати діалог за змістом тексту.

Методи викладання: поєднання самостійної роботи із практичними заняттями, використання презентацій, проведення дискусій, проведення досліджень із тематики, яка вивчається.

  Предметом є система наукових методів управління соціальною системою та практика їх застосування.

   Метою викладання навчальної дисципліни  є:

опанувати знання про основи теорії та практики соціального управління; про закономірності, принципи, методи, форми та механізми управління різноманітними явищами та процесами сучасного суспільства, як на мікрорівнях, так і на макрорівнях, навчити студентів раціонально проектувати управлінські відносини та здійснювати ефективні перетворювальні впливи на соціальні об’єкти та процеси, людей, які беруть у них участь, задля отримання бажаних для управлінця результатів.

  Завданням вивчення навчальної дисципліни  є:

дати студентам загальне уявлення про предмет, об’єкт та методи соціального управління як наукової галузі, про існуючу систему теоретичних знань щодо соціального управління та їхній взаємозв’язок з управлінською практикою. Важливим складником є засвоєння студентами основних категорій соціального управління, теоретичних основ управлінських концепцій, що сприятиме глибшому розумінню соціальної дійсності та управлінської діяльності.

  Результати навчання:

Знати:

1.предмет, завдання, теоретичні та методологічні засади соціального управління як наукової галузі

2.сучасні та історичні погляди на соціальне управління

3.використовувати сучасні теорії, методологію і методи соціальних та інших наук стосовно до завдань фундаментальних та прикладних досліджень у сфері соціального захисту

4.особливості розвитку соціальних процесів та управління соціальними механізмами

Вміти:

1.застосовувати наукові методи до розгляду соціальних процесів та механізмів

2.розмежовувати соціальне управління та інші типи управлінської діяльності

3.критично оцінювати результати наукових досліджень і різні джерела знань щодо соціального забезпечення, формулювати висновки та рекомендації щодо його впровадження

4.володіти методами комунікації у застосуванні різних форм взаємодії та спільної діяльності

5.проектувати теоретичну модель роботи з об’єктами соціального забезпечення в рамках соціальних служб, організацій, установ

6.організовувати спільну діяльність фахівців різних галузей і непрофесіоналів, здійснювати їх підготовку до виконання завдань соціальної допомоги проектувати теоретичну модель роботи з об’єктами соціального забезпечення в рамках соціальних служб, організацій, установ

7.демонструвати ініціативу, самостійність, оригінальність, генерувати нові ідеї для розв’язання завдань професійної діяльності

8.розробляти програми навчання та обміну досвідом в системі соціального захисту населення

9.демонструвати позитивне ставлення до власної професії та відповідати своєю поведінкою етичним принципам і стандартам соціальної роботи

Методи навчання: лекції-бесіди, лекції-дискусії, лекції з розбором конкретних ситуацій, проблемні лекції, лекції із застосування зворотнього зв’язку, семінар-бесіда, семінар-обговорення, коментоване читання, диспут, дебати, мозковий штурм, дискусії, ментальні карти, коучинг.


Метою дисципліни є формування у студентів сучасного економічного мислення і системи спеціальних знань основних положень права соціального забезпечення України, системи органів соціального забезпечення, принципів, форм та методів їх діяльності, видів соціального забезпечення та порядку їх здійснення.

У результаті опанування програми дисципліни студент повинен відповідно ООП:

Знати:

-      концептуальні засади державної політики в сфері соціального і гуманітарного розвитку;  

-      сучасний стан соціального захисту і соціальної безпеки, соціальної і гуманітарної політики в Україні; 

-      основні напрями реалізації соціальної і гуманітарної політики в Україні, а також проблеми та шляхи їх вирішення.

Вміти:

-      демонструвати розуміння сучасних проблем соціального і духовного розвитку суспільства та принципів формування управлінських рішень для розв’язання цих проблем в Україні; 

-      визначати моніторингові критерії ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо управління соціально-гуманітарним розвитком території; 

-      використовувати методи проектного аналізу для складання та реалізації програм соціального і гуманітарного розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях; 

-      готувати аналітичні довідки, пропозиції, звіти щодо стану соціального і гуманітарного розвитку території, регіону, установ, організацій; 

-      застосовувати у власній професійній діяльності та громадському житті набуті вміння проведення порівняльного аналізу соціальної і гуманітарної політики в Україні та провідних країнах світу.

Методи викладання: лекції-бесіди, лекції-дискусії, лекції з розбором конкретних ситуацій, проблемні лекції, лекції із застосування зворотнього зв’язку, семінар-бесіда, семінар-обговорення, коментоване читання, диспут, дебати, мозковий штурм, дискусії, розв’язок задач, індивідуальні завдання. Всі методичні матеріали, задачі лабораторних, контрольних робіт, конспекти лекцій тощо розташовані на персональному сайті викладача та використовуються при навчанні.


Предметом вивчення навчальної дисципліни є теоретико-методологічні, методичні та організаційно-економічні аспекти формування і розвитку соціальної відповідальності.

Мета та завдання навчальної дисципліни. Метою викладання навчальної дисципліни «Соціальна відповідальність» є формування у студентів базових знань з теорії та практики соціальної відповідальності і набуття ними професійних компетенцій, що забезпечують формування соціально-відповідальної поведінки громадянина, працівника та роботодавця.

 Основними завданнями вивчення дисципліни «Соціальна відповідальність» є надання студентам знань щодо:

1)      сутності, видів, категорій, еволюції, концепцій, моделей та рівнів соціальної відповідальності;

2)      нормативно-правових засад розвитку соціальної відповідальності в Україні та світі;

3)      особливостей реалізації соціальної відповідальності різними суб’єктами суспільного розвитку;

4)      місця соціальної відповідальності в діяльності суб’єктів господарювання;

5)      моделей корпоративної соціальної відповідальності і становлення різних типів корпоративної культури;

6)      критеріїв, показників та методик оцінювання соціальної відповідальності;

7)      особливостей прояву соціальної відповідальності бізнесу в українських реаліях;

8)      сутності соціальних інвестицій як форми прояву корпоративної соціальної відповідальності роботодавців;

9)      пріоритетів розвитку соціально відповідальної політики стосовно співпрацівників підприємства.

Результат навчання (сформовані компетенції):

1)

здатність формулювати принципи управління соціальною відповідальністю;

2)

здатність формувати ефективну взаємодію роботодавців зі співробітниками;

3)

здатність формувати відносини підприємства із зовнішніми організаціями;

4)

здатність визначати напрями активізації індивідуальної та колективної екологічної відповідальності;

5)

здатність посилювати соціальну відповідальність суб’єктів суспільного розвитку через соціальне партнерство;

6)

здатність організовувати ефективну взаємодію роботодавців з персоналом на засадах соціальної відповідальності;

7)

здатність формувати відносини підприємства із зовнішніми організаціями на засадах корпоративної соціальної відповідальності;

8)

здатність визначати напрями активізації індивідуальної та колективної екологічної відповідальності;

9)

здатність посилювати соціальну відповідальність через соціальне партнерство;

10)

здатність здійснювати моніторинг корпоративної соціальної відповідальності;

11)

здатність оцінювати ефективність корпоративної соціальної відповідальності;

12)

здатність розвивати корпоративну соціальну відповідальність як чинник підвищення конкурентоспроможності.


Метою дисципліни є оволодіння студентами основами методів соціальної експертизи, соціального проектування  та соціального прогнозування як інструментів вдосконалення управління соціальною сферою, а також формування практичних навичок організації соціальної експертизи та використання її результатів.

У результаті опанування програми дисципліни студент повинен відповідно ООП:

знати:

-                  соціальний ефект управління, проблеми його обліку і оцінки; місце досліджень соціальних ефектів в управлінському циклі;

-                  поняття, мету, об'єкти і предметну область соціальної експертизи; інституційно-правові засади соціальної експертизи; види експертиз і їх функціональне призначення; функції соціальної експертизи; організаційно-методичні основи проведення соціальної експертизи; базові організаційні форми (моделі) соціальної експертизи;

-                  методи експертизи, методи і прийоми обробки експертної інформації; вимоги до експертного висновку та особливості використання результатів соціальної експертизи;

-                  систему основних понять і категорій, принципів організації проектної діяльності, види проектів, сучасні моделі та технології проектування, моніторингу, оцінки та управління проектами, технологію розробки соціальної програми;

вміти:

-                  застосовувати методи соціальної експертизи;

-                  виконувати функціональні ролі «експерт» та «координатор» експертної групи розробляти й застосовувати на практиці соціальні проекти;

-                  проектувати програми соціального супроводу та підтримки  здійснювати моніторинг і оцінювання стану проекту, програми, що реалізуються;

Методи викладання: лекції-бесіди, лекції-дискусії, лекції з розбором конкретних ситуацій, проблемні лекції, лекції із застосування зворотнього зв’язку, семінар-бесіда, семінар-обговорення, коментоване читання, диспут, дебати, мозковий штурм, дискусії, розв’язок задач, індивідуальні завдання. Всі методичні матеріали, задачі лабораторних, контрольних робіт, конспекти лекцій тощо розташовані на персональному сайті викладача та використовуються при навчанні.

Метою дисципліни є формування системи теоретичних понять про діяльність державних та недержавних закладів системи соціального захисту населення, їх специфіку та функціональні обов’язки.

У результаті опанування програми дисципліни студент повинен відповідно ООП:

знати:

-      поняття соціального захисту, його зміст та основні компоненти;

-      поняття об’єкта та суб’єкта державних та недержавних закладів системи соціального захисту населення;

-      загальнотеоретичні проблеми ефективності державних та недержавних закладів системи соціального захисту населення;

-      специфіку державних та недержавних закладів системи соціального захисту населення;

-      принципи, цілі та функції державних та недержавних закладів системи соціального захисту населення;

-      критерії та фактори ефективності державних та недержавних закладів системи соціального захисту населення;

вміти:

аналізувати різні аспекти державних та недержавних закладів системи соціального захисту населення;

визначати регіональні особливості державних та недержавних закладів системи соціального захисту населення;

орієнтуватися у зарубіжному та вітчизняному досвіді державних та недержавних закладів системи соціального захисту населення 

застосовувати набуті теоретичні знання у практичній професійній діяльності.

Методи викладання: лекції-бесіди, лекції-дискусії, лекції з розбором конкретних ситуацій, проблемні лекції, лекції із застосування зворотнього зв’язку, семінар-бесіда, семінар-обговорення, коментоване читання, диспут, дебати, мозковий штурм, дискусії, розв’язок задач, індивідуальні завдання. Всі методичні матеріали, задачі лабораторних, контрольних робіт, конспекти лекцій тощо розташовані на персональному сайті викладача та використовуються при навчанні.

Мета викладання дисципліни: формування у студентів базових знань з теорії та практики соціального підприємництва, що має забезпечити їх дієвим інструментарієм створення нового соціального бізнес-проекту «з нуля» або впровадження нових інноваційних підходів у діяльність компаній, які уже існують на ринку.

Завдання вивчення дисципліни: 

1) з’ясувати місце дисципліни в навчальному процесі, розкрити її основну мету та визначити основні категорії соціального підприємництва;

2) дати студентам чіткі уявлення про загальнотеоретичні засади соціального підприємництва;

3) ознайомити студентів із сучасним станом розвитку підприємництва та соціального його виду, викрити основні проблемами у цій сфері;

4) сформувати у студентів цілісне бачення проблем підприємницької діяльності та її соціальної ролі;

5) озброїти студентів навичками і вміннями, необхідними для організації власної справи.

Мета викладання дисципліни: сприяти засвоєнню фундаментальних знань щодо соціального забезпечення, формуванню вмінь і навичок застосування здо­бутих знань на практиці.

Завдання вивчення дисципліни: надати студентам знання теоретичних та практичних основ здійснення соціальної підтримки як виду соціального забезпечення.

Результати навчання:

знати:

коло суспільних відносин, що становлять предмет соціального забезпечення та соціальної підтримки

чинне законодавство про соціальне забезпечення та соціальну підтримку населення

концептуальні засади системи соціального забезпечення та соціальної підтримки

основні можливі як безпосередні, так і потенційні проблеми та питання системи соціального забезпечення та соціальної підтримки

головні механізми реалізації соціального забезпечення та соціальної підтримки в Україні

вміти

орієнтуватися в системі джерел соціального законодавства України та міжнародно-правового регулювання соціального забезпечення та соціальної підтримки

аналізувати, узагальнювати і правильно застосовувати норми права соціального забезпечення та соціальної підтримки у практичній діяльності, роз’яснювати їх зміст

застосовувати на практиці норми правових актів щодо соціаль­ного забезпечення та соціальної підтримки

Методи навчання: лекції з розбором конкретних ситуацій, проблемні лекції, лекції із застосуванням зворотного зв’язку, семінар-обговорення, диспут, мозковий штурм, дискусії, розв’язок ситуаційних задач.

Форми оцінювання: вхідний контроль знань (усний/письмовий),  поточний контроль знань (усний/письмовий), підсумковий модульний контроль знань (письмовий), самоконтроль, семестровий контроль знань (іспит).

Метою дисципліни є формування у студентів сучасного економічного мислення і системи спеціальних знань щодо механізму організації та фінансового забезпечення системи соціального страхування.

У результаті опанування програми дисципліни студент повинен відповідно ООП:

знати:

-        основи  системи загальнообов'язкового державного соціального страхування України та організацію систем соціального страхування окремих зарубіжних країн;

-        основну термінологію та понятійний апарат соціального страхування;

-        нормативно-правову основу загальнообов'язкового державного соціального страхування України;

-        організацію функціонування органів управління державними фондами соціального страхування;

вміти:

-        володіти методами планування у державних фондах соціального страхування;

-        виконувати необхідні розрахунки з визначення розмірів допомог за різними видами соціального страхування;

-        знаходити резерви додаткових надходжень до державних фондів соціального страхування;

-        аналізувати наукові та статистичні джерела, бухгалтерську та фінансову звітність; будувати прогнозні моделі розвитку соціального страхування.

Методи викладання: лекції-бесіди, лекції-дискусії, лекції з розбором конкретних ситуацій, проблемні лекції, лекції із застосування зворотнього зв’язку, семінар-бесіда, семінар-обговорення, коментоване читання, диспут, дебати, мозковий штурм, дискусії, розв’язок задач, індивідуальні завдання. Всі методичні матеріали, задачі лабораторних, контрольних робіт, конспекти лекцій тощо розташовані на персональному сайті викладача та використовуються при навчанні.

Метою дисципліни є формування у студентів сучасного економічного мислення і системи спеціальних знань щодо механізму організації системи пенсійного забезпечення в Україні.

У результаті опанування програми дисципліни студент повинен відповідно ООП:

знати:

-        теоретичні засади пенсійного забезпечення;

-        поняття і види страхового стажу;

-        загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

-        пенсії в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

-        спеціальне пенсійне забезпечення;

-        призначення й виплата пенсій, пенсійний і накопичувальний фонди України;

Вміти:

-    здійснювати подання й оформлення

документів для призначення пенсії;

-    проводити індексацію та перерахунок пенсій;

-    укладати договори страхування довічної пенсії, забезпечувати нагляд за

додержанням вимог пенсійного законодавства, реалізувати оскарження рішень органів Пенсійного фонду України.

Методи викладання: лекції-бесіди, лекції-дискусії, лекції з розбором конкретних ситуацій, проблемні лекції, лекції з застосування зворотнього зв’язку, семінар-бесіда, семінар-обговорення, коментоване читання, диспут, дебати, мозковий штурм, дискусії, розв’язок задач, індивідуальні завдання. Всі методичні матеріали, задачі лабораторних, контрольних робіт, конспекти лекцій тощо розташовані на персональному сайті викладача та використовуються при навчанні.